Музей современного искусства Одессы  
 

Контакты Контакты   Музей Современного Искусства Одессы в социальной сети FACEBOOK

 
 
Odessa Museum Of Modern Art

Афиша

Мы рождены, чтоб Кафку сделать былью. Вагрич Бахчанян

12 апреля 2019 года в Музее современного искусства Одессы Харьковская муниципальная галерея представит ретроспективный проект Вагрича Бахчаняна (1938-2009). Эта вторая персональная... далее ...

В Одессе покажут работы художников с и без синдрома Дауна на темы, которые их волнуют больше всего

Любовь, секс, смерть или политика? «Что важно» — для людей с/без синдрома Дауна? Арт-выставка про и при участии людей с... далее ...
VI Одесская Биеннале Современного Искусства
30.01.19 21:34

23 августа – 15 октября 2019

С 23 августа по 15 октября 2019 года будет проведена 6-я Одесская биеннале современного искусства

Организатором Одесской биеннале выступает Музей современного искусства Одессы. Комиссар биеннале — Семен Кантор, директор Музея.
Тема биеннале — «Отель Одесса».
Куратор Основного проекта — Соня Дермьянс (Бельгия).
Проект будет представлен на выставочных площадках музеев, галерей и ВУЗов Одессы, а также в публичном пространстве города.
Кроме выставочного проекта предусматривается проведение большой Образовательной программы, включающей семинар кураторов «Европа основана на интерпретации ‘Другого’», панельные дискуссии и другие события.

Организаторы приглашают украинских кураторов к участию в Биеннале-2019 со специальными проектами, релевантными теме Основного проекта.
Предложения кураторских специальных проектов принимаются до 1 марта 2019 г. по адресу:  Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.  и будут рассмотрены куратором Основного проекта до 15 апреля 2019г.

Информацию об Одесской биеннале можно получить здесь:
http://odesa-biennale.org.ua 
https://www.facebook.com/OdessaBiennaleofContemporaryArt/

Концепция биеннале:

6-я Одесская биеннале современного искусства
Тема – «Отель Одесса»
Куратор – Соня Дермьянс
23 августа – 15 октября 2019 года


Украшательство часто рассматривается как отражение недостаточного соответствия современному западному искусству, и поэтому мы решили подойти к вопросу с другой стороны и использовали это понятие как отсылку к самой среде обитания.

Мы развиваем эту концепцию в новой Одесской биеннале с определенной идеей экспографии, которая во французском языке отсылает к практике экспозиции как дискурса. Эта выставка создает пространство, которое имитирует обстановку дома, десакрализуя его объекты и предлагая людям свободно трогать и взаимодействовать с ними, размышляя о среде обитания. Сходный подход был представлен в экспозиции, впервые организованной Komplot в BOZAR (Брюссель, 2018 год).

Как обитать в пространстве? Как быть, когда нашим жилищам, которые можно
рассматривать как защитные оболочки тела, угрожает война и другие опасности? И почему многие люди оказываются на улице? Эти проблемы затрагивают нас всех, и перед лицом неравенства и несправедливости мы в равной степени ощущаем беспомощность, мучаемся мыслями о потере того, что построили.

Среда обитания – декорированная вторая кожа, которая становится местом интимности, творчества, совместного пользования и гостеприимства. Местом, которое мы можем создать с нуля или адаптировать, используя декоративные предметы, чтобы сделать его пригодным для жизни. Другими словами, это то, что окружает нас в нашей жизни, – рабочее место, школа, общественные пространства, предприятия и зоны отдыха. Мы являемся героями этих пространств, погруженными в историю и засыпанными слоями жизни подобно археологическим объектам. Каждый день мы живем в пространствах, которыми владеем, окружая себя мебелью и нематериальными предметами, включая жесты, слова и музыку, и которые мы иногда разделяем с растениями и домашними животными.

Наш проект прослеживает эволюцию жилищ от одного поколения к другому, начиная с примера советского жилья в Риге – пространства, предназначенного для совместного пользования людьми и для построения взаимоотношений с природой, но по большей части превратившегося в нереализованную утопию, увязшую в тоталитаризме. Кроме того, мы обнаруживаем параллели с обещанием лучшей жизни при капитализме, который также наносит ущерб нашей человеческой природе и привносит ноту общего безразличия в отношении судеб бездомных, беспаспортных и безработных.

Проблеск надежды, тем не менее, сохраняется на выставке, которая представляет деревья, как модели укоренившейся и лучезарной жизни. Начиная с утопии групповых жилищ или декорированных и наспех отремонтированных домов, мы приходим к лофту, где пустое пространство является роскошью, выражением стремящейся к совершенству и достижимой бесполезности. Белый цвет олицетворяет собственность, нематериальность, отход от реальности необходимого, а белая стена - опора модернизма - ныне отправлена в чулан устаревшей истории современного искусства. Декоративный предмет царит во вселенной, полностью адаптированный художниками, любителями и посетителями.

Проект «Отель Одесса» демонстрирует влияние контекста на творчество художников и кураторов, живущих в своих странах и путешествующих по Европе. Это также документальные практики, говорящие об изолированности и, одновременно, связях, сетях и дружбе.

Симптоматично, что если название "Отель Одесса" отсылает к понятию гостеприимства и совместного бытия, то мы, с толикой черного юмора, вспоминаем о реальной гостинице «Одесса», которая расположена в пассажирском терминале Одесского морского порта – высотном здании, вторгшемся в архитектурный ансамбль Потемкинской лестницы, закрытом и пустующем с 2011 года.

В рамках проекта также пройдет семинар под названием «Европа основана на интерпретации Другого», организованный школой кураторства Komplot в сотрудничестве с кураторами Майей Рудовской (Латвия), Марией Арусоо (Эстония), Валентинасом Климасаускасом (Литва), Стефааном Виллемсом (Бельгия). Девиз семинара: «Наш главный продукт – трансформация общества». Тренеры, лекторы и участники будут рассматривать искусство кураторства как инструмент эмансипации, обеспечивая разрыв с тем, что могло бы ассоциироваться с продуктивистской школой искусства.

Соня Дермьянс (родилась в 1971 году в Бельгии) – куратор Одесской биеннале 2019 года. Изучала историю искусств, выступает куратором, редактором, соучредителем и директором Komplot – кураторского коллектива, созданного в Брюсселе в 2002 году и занимающегося контекстно-креативными практиками http://www.kmplt.be. Под псевдонимом Катрин Вертиж, Соня проводила обширное исследование совместных художественных практик Бельгии периода после 1968 года, включая проведение семинаров и создание двух документальных фильмов «Грустно в стране». В 2009 году Komplot основал образовательную программу «Публичная Школа Брюсселя», которая вскоре стала «Школой кураторства Komplot». С 2011 по 2013 год объединение опубликовало три номера журнала YEAR. В 2010-2015 года Komplot располагался в переоборудованном складе, предназначенном для выставок, резиденций и студий. В настоящее время Komplot развивает кочевую практику в различных выставочных залах Брюсселя и других городов. В 2015 году Соня Дермьянс возобновила индивидуальную кураторскую деятельность в проекте TRUST на Копенгагенском фестивале искусств в залах Charlottenborg Kunsthal, Nikolaj Kunsthal, Gammel Strand, Overgaden, Den Frie и других институциях Копенгагена.

 

Концепція бієнале:

6-а Одеська бієнале сучасного мистецтва
Тема – «Готель Одеса»
Куратор – Соня Дерм'янс
23 серпня – 15 жовтня 2019

Прикрашення часто розглядається як відображення недостатньої відповідності сучасному західному мистецтву, тож ми підійшли до питання з іншої сторони та використали це поняття як відсилку до самого середовища існування.

Ми розвиваємо цю концепцію в новій Одеській бієнале з певною ідеєю експографії, яка у французькій мові відсилає до практики експозиції як дискурсу. Ця виставка створює простір, який імітує обстановку дому, десакралізуючи його об'єкти та пропонуючи людям вільно торкатися та взаємодіяти з ними, розмірковуючи про середовище існування. Подібний підхід був представлений в експозиції, яку вперше організував Komplot в BOZAR (Брюссель, 2018 рік).

Як жити в просторі? Як бути, коли нашим помешканням, які можна розглядати як захисні оболонки тіла, загрожує війна або інші небезпечні ситуації? Та чому багато людей опиняються на вулиці? Ці проблеми стосуються всіх нас, і перед обличчям нерівності та несправедливості ми однаково почуваємося безпорадно, мучимося думками про втрату того, що побудували.

Середовище існування – декорована друга шкіра, яка стає місцем інтимності, творчості, спільного користування та гостинності. Місцем, яке ми можемо створити з нуля або адаптувати, використовуючи декоративні предмети, аби зробити його придатним для життя. Іншими словами, це все те, що оточує нас в житті, - робоче місце, школа, громадський простір, підприємства та зони відпочинку. Ми є героями цих просторів, зануреними в історію та засипаними шарами життя на кшталт археологічних об’єктів. Щодня ми живемо в просторах, якими володіємо, оточуючи себе меблями та нематеріальними речами, включаючи жести, слова та музику, та які інколи розділяємо з рослинами та домашніми тваринами.

Наш проект прослідковує еволюцію помешкань від одного покоління до іншого, починаючи з прикладу радянського житла в Ризі – простору, яке передбачалось для спільного користування людьми та для побудови відносин з природою, але в більшості своїй перетворилось у нереалізовану утопію, угрузлу в тоталітаризмі. Крім того, ми відкриваємо паралелі з обіцянкою кращого життя за капіталізму, що також наносить шкоду нашій людській природі та додає ноту до загальної байдужості до долі бездомних, безпаспортних, безробітних.
Проблиск надії, тим не менш, зберігається на виставці, яка представляє дерева як моделі вкоріненого та променистого життя. Від утопії групових помешкань або декорованих та поспіхом прикрашених домівок ми приходимо до лофту, де пустий простір є розкішшю, втіленням майже досконалої та доступної марності. Білий колір втілює власність, нематеріальність, відхід від реальності необхідного, а біла стіна – опора модернізму, - нині відправлена в комору застарілої історії сучасного мистецтва. Декоративний предмет царює в світі, повністю адаптований митцями, аматорами та відвідувачами.
Проект «Готель Одеса» демонструє вплив контексту на творчість митців та кураторів, що живуть в своїх країнах та подорожують Європою. Це також документальні практики, які говорять про ізольованість та, одночасно, зв’язок, мережу та дружбу.

Симптоматично, що якщо назва «Готель Одеса» відсилає до поняття гостинності та спільного буття, то ми, з частинкою чорного гумору, згадуємо про реальний готель «Одеса», що розташовується в пасажирському терміналі Одеського морського порту, – хмарочос, який врізається в архітектурний ансамбль Потьомкінських сходів та який не працює і простоює пустим з 2011 року.

В рамках проекту також пройде семінар під назвою «Європа заснована на інтерпретації Іншого», організований школою кураторства Komplot у співпраці з кураторами Маєю Рудовською (Латвія), Марією Арусоо (Естонія), Валентінасом Клімасаускасом (Литва), Стефааном Віллємсом (Бельгія). Девіз семінару: «Наш головний продукт – трансформація суспільства». Тренери, лектори та учасники будуть використовувати мистецтво кураторства як інструмент емансипації, створюючи розрив від того, що могло би асоціюватися із продуктивістською школою мистецтва.

Соня Дерм'янс (народилася в 1971 році в Бельгії) – куратор Одеської бієнале 2019 року. Вивчала історію мистецтва, виступає куратором, редактором, співзасновником та директором Komplot – кураторського колективу, створеного в Брюсселі в 2002 році, що займається контекстно-креативними практиками http://www.kmplt.be. Під псевдонімом Катрін Вертіж, Соня проводила широке дослідження спільних мистецьких практик в Бельгії періоду після 1968 року, включаючи проведення семінарів та створення двох документальних фільмів «Сумно в країні». В 2009 році Komplot заснував освітню програму «Публічна Школа Брюсселю», яка скоро стала «Школою кураторства Komplot». З 2011 по 2013 рік об’єднання випустили три номери журналу YEAR. У 2010-2015 роках Komplot розташовувався в переобладнаному складі, який призначався для виставок, резиденцій та студій. На сьогодні Komplot розвиває кочову практику в різних виставкових просторах Брюсселю та інших міст. В 2015 році Соня Дерм'янс відновила індивідуальну кураторську діяльність в проекті TRUST на Копенгагенському фестивалі мистецтв в залах Charlottenborg Kunsthal, Nikolaj Kunsthal, Gammel Strand, Overgaden, Den Frie та інших інституціях Копенгагену.