Олекса́ндр Ро́йтбурд — відомий український художник та куратор. Народився в ти́сяча дев’ятсот шістдеся́т пе́ршому році в Одесі. Один з лідерів українського трансавангарду. Автор цікавих серій живопи́сних творів на різноманітні соціальні, історичні, релігійні та загальнокультурні теми. Він не менш відомий як автор відео-а́рту. Завжди вів активне суспільно-соціальне життя, мав яскраву патріотичну позицію. Наприкінці життя став депутатом Одеської обласної ради та був вибраний директором Одеського художнього музею. За короткий час зміг перетворити музей на сучасну художню інституцію.

Відео Олекса́ндра Ро́йтбурда “Психоделíчне втóргнення «Панцерника Потьомкін» у тавтологíчний галюцинóз Сергíя Ейзенштéйна” починáється з того, що людина, яка має на голові мáску мавпи, сидить на сходах та грає на скрипці. На сходах стоять радісні одесити з минулого та з сучасності, які махають руками та вітають усіх. Ця сцéна служить як міст між різними епо́хами. На сходах з фільму Ейзенштейна з’являються постать з культями ніг, дами з парасóлькою, та лорнетом, які привітно махають комусь. Люди з сучасності теж обіймаються і цілуються. Серед них і автор відео. Раптово розпочинається розстрíл царськими солдатами мирних людей. Зі сходів скочується чоловік з головою мавпи, падають хлопчики на роликах. Кричать від жаху та падають інші сучасні персонажі. Люди з фільму теж біжать вниз, незвертаючи увáги на тих, хто вже впáв. Видно легендарні персонажі: коляска, що котиться по сходах, жінка, що несе вбиту дитину, вбита жінка в пенсне, чоловік, розчавлений людьми, що біжать. Усі кадри повторюються багато разів. Завершується відео тим, що Ро́йтбурд зі скрипкою закíнчує свою гру і падає пристрéлений.

Відео Олекса́ндра Ро́йтбурда представляє сучасний погляд на відомий фільм, класику радянського кино. Сергій Ейзенште́йн основну частину фільму присвятив вигаданому ним розстрілу царськими солдатами одеситів на Великих сходах. Багато кадрів цього неіснуючого сюжету визнано найкращими у світовому кіномистецтві. Ро́йтбурд перемонтóвуав кадри фільму та додав до них сучасні сцéни та іронію. Багато класичних та сучасних трагічних кадрів фільму стають своєю протилежністю через багаторазові повтори. Після цього вірити фільму Ейзенш’єйна неможливо.