Дмитро́ Е́рліх народився в Одесі у ти́сяча дев’ятсот вісімдеся́т дев’я́тому році. Молодий та вже відомий український художник та куратор. Закінчив факультети художнього оформлення Одеського художнього училища та изайну Міжнародного Гуманітарного Університету. Приймав участь у численних групових проєктах та персональних виставках. Живописні та відео твори Д.Е́рліха включені до колекції МСМО та ОНХМ. Живе та працює в Одесі.

Відео Дмитрá Е́рліха «Го́луби» триває три хвилини та кілька секунд.
За цей час ми пролітаємо крізь повішених голубі́в. які колихaються то різко, то м’яко під звуки Ре́квієму Моцарта, тримáючи в клю́вах гілочки миру.
Можна подумати, що го́луби висять гуртами – в якийсь момент два чи три знаходяться дуже близько перед нами, ми пролітаємо повз і через кілька тактів музики бачимо вдалині́ ще групу. І так багато разів. Всі го́луби однакові.
Це не справжні Го́луби миру. Їх поєднує з птахами Пабло́ Піка́ссо лише гілочки у дзьобі. Але у голу́бок Пікассо гілочки оливкового дерева, як описано у Біблії, а у птаха Е́рліха – гілочки одеської акації. Та й самі го́луби одеського художника схожі на голубі́в лише головою з дзьобом та червоними ла́пками. Тіло нашого го́луба цілком людське – боязко́го, трохи суту́лого чоловіка з піднятим лі́вим плече́м. Він одягнений в довге пальто, зроблене з дошки, як труна. Ймовірно, перед повішенням його спіймали, накинувши сітку на голову, з нею і повісили. З правої кишені стирчи́ть така сама сітка.

Символізм цього твору протиставляє невинність і мир, традиційнó пов’язáні з óбразом го́луба, жорстóкості та смерті, пере́даними через акт повíшання. Дмитро́ Е́рліх розвінчує ідеалістичні уявлення про мир і надíю. Легенда, вигадана комуністами, що всі народи завжди хочуть миру, а ві́йни ведуть лише криваві імперіалістичні диктатори самостійно, на жаль, не відповідає дійсності. Герої автора – посланці Миру, що не відбули́ся. Го́луб, який завжди асоціювáвся з миром, перетвóрюється на метáфору крáху ілюзій і надíй. Робóта нагадує про постíйний конфлíкт між ідеáлом і реáльністю.