Вона шаленіє від театру

Відеоарт та відео інсталяції

Вона шаленіє від театру

Миросла́в Кульчи́цький, народився в Ужгороді у ти́сяча дев’ятсо́т сімдеся́тому році. Художник, куратор, знакова фігура українського медіа-а́рту. Свій художній метод Мирослав характеризував як публічний експеримент, як своєрідну спільну з глядачем практику, як лікування від замиленості погляду. Учасник численних ви́ставок у престижних локаціях Європи. Більшість часу працював у співавторстві з Вади́мом Чеко́рським, який народився у тому ж році. Цим дуетом створено найбільш відомі твори одеського відео а́рту.

У роботі “Вона шаленіє від театру” Миросла́в Кульчи́цький та Вади́м Чеко́рський спробували передати майже містичне захоплення від театрального світу. Головний елемент в цьому творі – телевізор. Він встановлений на підставці висотою трохи більше метра. Грає тривожна музика. Телевізор показує якусь загадкову жінку в одязі з золотої тканини як чарівниця чи священик. Слід зазначити, що цю роль виконує легендарна художниця та критикеса Уте́ Кіл́ьтер. Рівень виконання ролі дозволяє вважати пані Кіл́ьтер співавтором цього відео. Підставка, на якій стоїть телевізор, встановлена в магічне коло, створене за описом з книги “Гептамерон або магічні елементи” Петра де Аба́но, яке лежить на підлозі. Там розташовані кругами імена ангелів. Жінка в телевізорі знаходиться у освітленому колі, ходить по ньому, нахиляється в різні боки та розводить при цьому руки. Страшним, потойбічним голосом закликає увійти в коло. Вигукує це кілька разів. Якоїсь миті музика майже заглушає крик жінки. Чути її окремі випадкові слова. За кілька секунд голос чути трохи чіткіше. Вона дивується і питає когось «І ось… я не гідна?» Повторює це кілька разів, змінюючи інтонацію. Якоїсь миті чути “бути у бога?”. При цьому вона скидає руки нагору, рухається швидше і зупиняється, обхопивши себе руками.

Цей твір здається одним із найпростіших і одночасно найзагадковіших у творчості Мирослава та Вадима. Автори за допомогою містичної особистості закликають поринути у чарівний світ театру. Потрапити до якого не всім вдається. Глядач потрапляє в ситуацію дезорíєнтації. Він змушений переглянути звичайні уявлення про мистецтво, яке стає засобом для самовиявлення та спробою взаємодíї з реáльністю.