Гурт «Загальний стан» створений молодими художниками Bondero (Вадимом Бондаренком), Ігорем Гусєвим та Юлією Депешмод на початку дев’яностих. Об’єднання проіснувало кілька років та встигло своїми акціями увійти до історії сучасного мистецтва Одеси. Ігор Гусєв та Вадим Бондаренко стали відомі не лише діяльністю у складі групи, а й своїми індивідуальними проєктами. Ігор Гусєв також зайнявся кураторською діяльністю організувавши андеграундну галерею Норма й рух Арт-Рейдерів, та зараз є одним із найвідоміших українських художників.

А́кція “Потьомкінцям — нащадки” відбулась у ти́сяча дев’ятсо́т дев’яно́сто тре́тьому ро́ці. Зміст акції, побудо́ваний на інтерпрета́ції ка́дрів з фільму Сергі́я Ейзенште́йна: де дитя́ча коля́ска з немовля́м котиться вниз по схо́дах під час розстрілу одеситів, котрі вітали матро́сів з бронено́сця “Потьо́мкін». Довгі роки цей розстріл був символом боротьби з безжальним самодержавством за волю народу. Ніхто не згадував, що розстріл був придуманий режиссером з ідеологічних причин та для створення яскравої трагічної сцени. Вадим та Ігор, на якийсь час, ідентифікують себе наща́дками загиблих. Вони в темних костюмах з дитячими колясками урочисто спускаються по Потьомкінським сходам від па́м’ятника Дю́ку де Рішельє́ — символу́ прогресивної Оде́си. На ко́жній коля́сці закрі́плене фо́то то́го, хто її́ ве́зе, створю́ючи враже́ння, що вони́, повторюють шлях немовля в колясці. Внизу на майданчику біля сходів вони знімають піджаки. Пі́сля цього вони повертаються вгору сходами до Дюка з колясками в руках, без піджа́ків – ставши сучасними вільними людьми.

Цей акт символізу́є переосмисле́ння уявле́нь та ідеолóгічних пози́цій, підкре́слює зуси́лля перейти́ від старих тради́цій до нови́х поглядів. На́стрій а́кції навми́сно па́фосний, але в той же ча́с абсу́рдний. Коли піджа́к, асоційо́ваний зі ста́ршим поколі́нням скида́ється – починається етап розвитку суспільства, в якому спроба перетворити сучасних вільних людей на сліпо віруючих в ідеологічні міфи – абсурдна. Коля́ски стаю́ть не символом безпо́мічності, а комі́чним відображенням пре́тензії на герої́зм. А́кція виклика́є розду́ми про те, чи повинні́ ми зберіга́ти герої́чні наративи́ ми́нулого, чи вони́, як і ці́ коля́ски, стаю́ть лише елеме́нтом театралізо́ваного абсу́рду та ідеологізованого міфу.