МІРАЖІ КАЛІПСО. ПОЛОНЕНИЙ ГЛИБИНАМИ ДМИТРО ДУЛЬФАН

01.03 – 01.06.2025

Дульфан шукав відповіді у крайнощах людського буття, у місцях, де мистецтво розчиняється у безодні тілесного й містичного, де межа між життям і смертю, між творенням та руйнуванням стирається. Його найвідоміші роботи, так звані “світильники”, стають символами порожнечі, розпадаючих тіл та ідей, що не знаходять форми, але продовжують пульсувати в просторі, вібруючи в такт із тими, хто на них дивиться. Це не просто об’єкти, а сліди невидимого, що пробивається з іншого боку реальності. Він створює вимір, де час зупиняється, а кожна спроба знайти себе стає актом безжального саморуйнування.

Дульфан віддається мистецтву як засобу екзорцизму, прагнучи вирвати з душі залежність від підводної німфи та побороти нерозуміння і творчу ізоляцію. Романтизм Каліпсо — це фатальна чарівність. У міфологічному контексті Каліпсо не просто полонить Одіссея — вона стирає його історію, розчиняючи реальність у мріях. Дульфан залишається у полоні своїх нездійснених фантазій. Його творчість — це постійна боротьба між прагненням доторкнутися до мрії й неможливістю втілити її у фізичному світі.

Для Дульфана мистецтво стає катастрофою — колапсом, розривом між тим, що могло б бути, і тим, що є. Він перетворює своє падіння в безодню на головну рушійну силу своєї творчості, де розчинена в часі катастрофа стає єдиним способом наблизитися до мрії. Його роботи — це міражі або уламки того, що могло б стати чимось більшим, але зупинилося на порозі незавершеності. Тут немає завершених історій — лише нескінченні візії, загублені в глибинах.

Мистецтво Дмитра Дульфана — це занурення в безодню, подорож, що не має кінцевого порту. Це ритуал, який не веде до світла, а залишає в полоні темряви, де світ тіней поглинає реальність. У його творах звучить поклик Каліпсо — підводної богині, що спокушає і водночас замикає у просторах нездійсненного. Виставковий простір постає як води океану, а твори — уламки розбитого міфу, фрагменти життя, що розчинилося у хвилях.