Леонід Войцехов — сучасний одеський художник, теоретик мистецтва, куратор та письменник. Народився в ти́сяча дев’ятсо́т п’ятьдесят п’ятому році та майже все життя жив в Одесі. Батько одеського концептуалізму – течії мистецтва, яка стверджує, що головне не форма твору, а його інтелектуальна складова. Більшість творів Войцехова, побудовані на асоціаціях, грі слів та ситуаціях абсурду, які змушують глядача звернути увагу на неочевидні деталі. Він один із перших в Одесі почав організовувати акції та перформанси.

У перформансі “Між іншим” Леоні́д Войцехо́в си́дить на пеньку́, ото́чений а́ркушами з те́кстом, на я́ких напи́сано «Мі́ж і́ншим». Аркуші розташовані у вигляді кола навколо нього. Якогось моменту автор поклав навколо себе аркуші з текстом англійською мовою «By the way». Худóжник одягнений у простий одяг, його постава спокійна і зосереджена. Навколо нього безперервно ходять люди, але їхні обличчя не видно через відсутність фокусування на них. Видно лише їхні ноги, які періодично з’являються і зникають у кадрі.

Як відомо, фраза «Між іншим» часто використовується для введення додаткових, не головних деталей. З точки зору незнайомих людей, що проходять повз, Войцехов знаходився між іншими несуттєвими для них деталями. Не видно тих, що зупинилися і розглядають його. Ніхто не зацікавився й листочками, розкиданими по підлозі. З іншого боку, для художника ці люди також не суттєві і оточують його так само «Між іншим», як і аркуші з написами. Саме тому у фотодокументації перформансу ніде немає облич осіб, які проходять повз – вони не важливі. Але, ймовірно, байдужість до оточуючих художника не щира. Адже не дарма ж він замінив листочки зі зверненням російською на аналогічні з англійською фразою. Ймовірно, він намагається бути зрозумілим оточуючими і не заперечував би бути поміченим. Таким чином перформанс демонструє перехрестя між особистим і загальним, значним і несуттєвим, в його основі простота й іронія одночасно. Перформанс торкається важливих етичних питань про відсутність взаєморозуміння між членами соціуму та суттєвість для суспільства кожної, скільки завгодно незначної людини.