Леонід Войцехов — сучасний одеський художник, теоретик мистецтва, куратор та письменник. Народився в ти́сяча дев’ятсо́т п’ятдесят п’ятому році та майже все життя жив в Одесі. Батько одеського концептуалізму – течії мистецтва, яка стверджує, що головне не форма твору, а його інтелектуальна складова. Більшість творів Войцехова, побудовані на асоціаціях, грі слів та ситуаціях абсурду, які змушують глядача звернути увагу на неочевидні деталі. Він був одним із перших кураторів художніх акцій в Одесі.

Акці́я “Розві́дка художні́х по́кладів”, куратором якої теж був Леонід Войцехов, присвячена обговоренню помилкової думки про оцінку мистецтва як комерційного продукту. Ді́я відбува́лася в публі́чному просто́рі центрального міського скве́ру, по́руч зі стихі́йним ри́нком творів мистецтва різного рівня, виставлених художниками чи дилерами на продаж. Войцехов з помічниками, озбро́єні невідомо де знайденими геодези́чними інструме́нтами, імітува́ли робо́ту гео́логів на ета́пі вивче́ння рельє́фу місце́вості. Вони підхо́дили до худóжників та до їхніх творів, уважно зáміряли розмі́ри й пропорці́ї, наче проводили наýкові дослі́дження. Було оголошено, що ці заходи дозволять визначити справжню художню цінність творів. Дівчина з папкою ретельно та зосереджено записувала результати цих дослідів до таблиці у зошиті, надаючи дії офіційний науковий вигляд. На фотографіях, що є в Музеї сучасного мистецтва Одеси, можна побачити вимірювання творів тільки відомих художників: Олександра Ройтбурда та Олександра Савка. Більшість таких авторів із задоволенням підтримали гру у високо-наукові дослідження. Невідомо як реагували менш відомі автори, які робили твори відверто низької якості. Перехо́жі, які́ не ма́ли стосу́нку до організа́ції акці́ї, теж мимово́лі ста́вали її́ учасни́ками, спостері́гаючи за проце́сом.

Акці́я підні́мала пита́ння про́ умови творчості та запрошувала зами́слитися над тим, як знайти справжнє та цінне мистецтво. Куратор Леонід Войцехов ма́в на меті́ пока́зати, що́ справжнє́ мисте́цтво ча́сто зводиться до рівня товару. Він нагадував, що цінність і сутність мистецтва легко втрати́ти з виду. Саме тому воно потре́бує глибо́кого дослі́дження, ува́ги та зану́рення, поді́бного до розві́дки приро́дних ресурсів. Очевидно, що необхідно протиставити по́шук та підтримку но́вих художніх “по́кладів” недалекоглядному комерційному розрахунку.