Микола Карабіно́вич народився в Одесі у ти́сяча дев’ятсот вісімдесят во́сьмому році. Він один із найвідоміших одеських художників, що знайшли себе в житті у двадцять першому столітті. Здобув освіту в Одеському національному університеті імені І І Мечникова та продовжив у Вищому інституті образотворчих мистецтв у Ге́нті. Перша персональна виставка відбулася у МСМО.В останні роки отримав кілька перших премій PinchukArtCentre. Живе та працює в Бельгії.

Сюжет відео «Фен Шуй» Миколи Карабіно́вича відбувається у звичному багатоповерховому будинку. Це справжні кадри хроніки, знайдені автором у мережі́. Житель під’їзду запрошує подивитися, як треба жити чесно та правильно. Він упевнено перераховує обов’язкові елементи його чесного життя в такій послідовності: віра, земля, будинок, сім’я, квартира, дача, машина та діти. Як елемент правильного життя гордо показує термінал адміністративних послуг та фотографії членів Домової Ради, членом якої він є. Ймовірно, він працює, або працював до виходу на пенсію, керівником невеликої державної установи. На фото обличчя людей середнього віку, ймовірно, не дуже освічених. Наш екскурсовод називає їх красивими та динамічними. Тут же він побла́жливо цікавиться, чи подобається все це молодій дівчині, мабуть, сусідці. Отримавши здивовану, але позитивну, відповідь, переходить на «ти» і хвалить її. Головне, чим пишається ця людина – молитовний куточок із різних православних ікон, який він створив неподалік входу в ліфт. Головний аргумент правильності такого кроку, на його думку те, що православ’я, віра і бог забезпечують спокій, стабільність, ситість та добро. Він демонстративно та побла́жливо, постійно посилюючи тиск на співрозмовника, домагається схвальних слів про іконостас від консьєржа будинку, який, ймовірно, приїхав із Середньої Азії. Така розповідь закінчується на тій же самовдово́леній ноті.

Карабіно́вич звертáється до важливих питань міжкультурного та міжрелігійного діалóгу. Ця дуже іронічна та актуальна робота ставить під сумнів, можливість досягти́ взаєморозумíння, якщо люди постійно намагáються нав’язáти свої переконáння іншим, використóвуючи різні фóрми соціального тиску. Не менш важливою є проблема існування неосві́чених провінційних керівників та їх спроби поширення своїх моральних критеріїв на всіх оточуючих.