Микола Новіков. Український митець, представник неофіційного мистецтва Одеси. Народився в Москві у 1935 році, був сиротою. З 1960-х навчався, працював та жив до кінця своїх днів в Одесі. Намагався навчатися в Одеському художньому училищі ім. М. Б. Грекова, повної освіти не здобув, проте був талановитим представником андеграунда. Багато разів сидів у в’язниці за бродяжництво. 

Микола Новіков мав свій особливий стиль графіки, який поєднав сакральну й тюремну символіку: німби, обрамлені колючою проволокою, перекошені церкви, невинні немовлята та зеки — іконопис соціального дна.

Митець виконав твір «Повернення зречених» олією на фанері. Застосовані матеріали, досить великий (38х30см) розмір картини та наявність назви зустрічаються у цього автора дуже рідко. Ці особливості підкреслюють важливість цього твору для Новікова.

Створене зображення подібне до ікони. На передньому плані праворуч, по груди зображена постать, а попри неї ми бачимо натовп, у всіх зображено золотий німб навколо голови. На задньому плані видніються безліч куполів церков з православними хрестами. А позаду основної особи — великий собор. На тлі зображено гори та небо всіяне хмарами. 

На звороті картини художник написав: «Новіков М. Я. 27 серпня 1935 року народження, м. Москва, вічний бродяга, колишній вихованець дитбудинку міста Казані, сидів у малолітці 3 роки й доросла в’язниця 5 років, невдалий художник. Прошу тебе, друже, якщо мене не поважаєш, поважай наших роботяг слов’ян. Нехай вічно живе твоя сім’я і гордість російського народу».

Звертає увагу, що всі зречені, що повернулися, стоять спиною до храмів. Ймовірно, вони, незважаючи на свою святість, виявилися не потрібними у цьому світі й змушені відійти. Такий твір — вирок радянській системі, з її нелюдським ставленням до своїх громадян.