Миросла́в Кульчи́цький, народився в Ужгороді у ти́сяча дев’ятсо́т сімдеся́тому році.
Художник, куратор, знакова фігура українського медіа-а́рту.
Перший куратор Музею сучасного мистецтва Одеси. Учасник численних ви́ставок у знакових локаціях Європи. Свій художній метод Мирослав характеризував як публічний експеримент, як своєрідну спільну з глядачем практику, як лікування від замиленості погляду.
У відео Кульчи́цького «Бідна Ліза» здійснено «нашарувáння» фрагментів із двох фíльмів. Перший фрагмент — сцéна з легендарного фíльму «Клеопáтра» з Елізабет Тейлор у головній ролі. Другий — ця ж сцена, але з телевізійної версії біографíї Елізабет Тейлор «Правдивá історія Ліз Тейлор», де знамениту акто́рку грає Шерíлін Фенн. Відео починається з тривожної музики та появи двох майже однакових силуетів чоловіка у римській тозі. Вони повернуті до нас спиною і повільно йдуть один за одним. Силует попереду трохи світліший, фігура наступного за ним темніша. Вони обидва повільно наближаються до ліжка жінки під балдахі́ном. Перший трохи вище, мабуть, він вже піднявся на схо́динку перед ліжком. Це може бути Юлій Цезар, який входить до своєї коханої. Контури жінки не зрозумілі. Це створює елемент містичної невизначеності у тому, що відбувається. Чим ближче до ліжка підходять силуети тим більше нечіткій інтер’єр спальні, кожен крок супроводжується все більш тривожною музикою. Повільні рухи чоловіка, неповний збіг силуетів та деталей інтер’єру створюють напругу нерозуміння ситуації у глядача.
Тривожна музика, уповільнені рухи загадкових силуетів, нашарувáння фрагментів один на одного дозволяють художнику перетворити любовну сцену на фрагмент з фільму жахів. Виявлені невідповідності в деталях та нерозуміння ситуації використовуються автором як аргумент у розвінчанні міфу про кінофабрику мрій та перетворення легенди кіно Елі́забет на звичайну жінку Лізу з її радістю та болем. Кульчи́цький у своїй роботі підкреслює умовність сприйняття того, що нам демонструють у кіно та запрошує замислитися над тим, як сильно впливають контекст, деталі та подача інформації на те, як часто, не помічаючи цього, ми стаємо об’єктами та жертвами маніпуляцій з боку медіа та мистецтва.