Сергій Ануфрієв – легендарна особистість українського мистецтва. Один із засновників важливої течії мистецтва — одеського концептуалізму. Народився в 1964 році в Одесі, працював у різних країнах Європи, повернувся в Україну де живе й працює досі. В його картинах, малюнках, об’єктах, інсталяціях, текстах та книжках багато іронії, абсурдних ситуацій, парадоксів та гри слів. При зовнішній простоті автор вкладає в твір багато думок й очікує від глядача уважного вивчення. 

Твір Ануфрієва “Монолог”, невеликий малюнок, виконаний в 1985 році на папері кульковою ручкою, фломастером та кольоровим олівцем. Вертикальний лист твору розділений приблизно навпіл. Верхня частина – безхмарне небо. Нижня – також розділена: внизу поляна із зеленою травою, а вище кілька пагорбів із зеленими кущами. На передньому плані, на лузі стоїть невеликий світло-коричневий намет з відкинутим входом, в ньому сидять двоє чоловіків і розмовляють. Обидва вдягнені в костюми. Людина ліворуч — в блакитному костюмі, праворуч — в сірому з фіолетовим капелюхом. В руках тримають виделки з їжею, їдять та спілкуються. По лінії, яка виходить із рота одного чоловіка до іншого і підкреслює напрямок розмови, рухаються один за одним чотири вітрильника, у відповідь до нього летять п’ять острівців з пальмами.  Над ними, на пагорбі, серед невисоких зелених кущів стоїть жінка, котра, піднявши голову, говорить в небо. ЇЇ монолог, спрямований вліво догори, складається із золотих м’ясорубок. 

Чоловіки у комфортному наметі за їжею обговорюють «важливі» питання (далекі плавання й екзотичні землі). Жінка на пагорбі не бере участі в «розумних» розмовах, а щось робить «по дому». Використання м’ясорубки єдина тема розмови, яка їй доступна. 

Цей твір — іронічне засудження чоловічої зарозумілості стосовно жінок та їхнього місця в суспільстві. Часті ідеї про те, що жінка не знає та не розуміє тем, доступних чоловікові. Й нині може здатись що цього вже немає, ми живемо в прогресивному суспільстві. Проте, питання нерівності все ще має свою актуальність.