Музей сучасного мистецтва Одеси 27 грудня 2014 року відкриває нову залу – “Художник і Місто”, присвячену взаємодії художника і оточуючого його середовища проживання.
У демократичних країнах художні інтервенції в міське середовище давно стали предметом мистецтвознавчих досліджень і беруть активну участь у повсякденному процесі інтеграції мистецтва і життя, а твори потрапляють до галерей і музеїв. На пострадянському просторі, в Україні, зокрема, “мистецтво вулиць” досі існує за межами інституційного поля – як стихійна альтернатива офіційному мистецтву. Зал, що відкривається в МСMО, є першою спробою осмислити і представити в музейному форматі сучасні художні практики, що створюють новий спосіб вираження – безпосередню взаємодію глядача і художника в міському середовищі.

Однією з найефективніших практик такої взаємодії є акціонізм – вторгнення художника в публічний простір, що провокує владу реагувати, а глядача – критично мислити”.
В Одесі першою такою спробою була “Парканна” виставка 1967 року, коли художники-авангардисти Валентин Хрущ і Станіслав Сичов, чиї роботи вкотре не були прийняті на виставку, вирішили самостійно показати свої картини на паркані біля Оперного театру. Проіснувавши менше одного дня, “Парканна” виставка дала змогу молодим художникам по-новому поглянути на свої можливості та форми творчості.

У 80-90-ті роки в Одесі стався сплеск акціоністської активності. 1984 року художники пройшли вулицями Одеси, заваленими деревами через буревій, з плакатами “Вони нам дадуть відповідь за це”. Відсутність видимої політичної складової не могла приховати зневажливо-іронічне ставлення авторів до політичної системи, що деградує. У 1987 році у сквері Пале-Рояль відбулися акції: “За дві секунди” і “Розвідка мистецьких покладів”, під час яких художники швабрами відмивали (“за дві секунди”) сад від комерційного мистецтва і теодолітами розвідували і вимірювали поклади мистецтва справжнього. Проводилися й інші не менш цікаві акції. Реалізовані мистецькі проєкти суттєво змінили місцеву соціокультурну ситуацію.
У 2000-ті роки сформувалося нове покоління художників, чия творчість ще більше не вписувалася в рамки “офіційного мистецтва”, що деградує. Художники, які назвали себе арт-рейдерами, періодично скуповували на Старокінному ринку старі речі і створювали з них художні об’єкти, які тут же експонували на тротуарах. Мета акцій полягала в тому, щоб залучити до творчості найрізноманітніші групи населення, знищити розрив між мистецтвом і життям.

Графіті-художники (райтери) також залучають мешканців міста до візуального діалогу в рамках міського простору. Як і художники-акціоністи, вони витягують мистецтво з традиційного для нього музейно-галерейного світу і переміщують у живий контекст вулиці. Художники сьогодні дедалі частіше виступають як аналоги ЗМІ, моментально реагуючи на ситуацію, що складається в країні, збільшуючи активність жителів і формуючи громадянське суспільство. Логічним розвитком цього руху стала участь багатьох райтерів в акціях на підтримку Євромайдану.
У новій залі представлені експонати, фото та відео-документація акцій художників, що відбулися на вулицях Одеси за останні 50 років. Зібрані вперше на одному майданчику вони дають можливість осмислити результати того, як художник створює свій міський культурний простір і як образи міста, своєю чергою, впливають на свідомість його жителів.

Архів статті: http://archive.msio.com.ua/ru/component/content/article/1-latest-news/510-the-artist-and-the-city