Сучасну модель соціальної поведінки зручно описати, користуючись метафорою “соціального магнетизму”: потрапляючи в ті чи інші “магнітні поля”, ми виявляємо себе об’єктами тяжіння/відштовхування. Подібно до магнітних стрілок, ми повертаємося в бік “намагнічених” соціальних феноменів (політичних, культурних, історичних, релігійних, економічних, маркетингових тощо), і “притягуємося” до них – чи то йдеться про особистий магнетизм політичного діяча, чи то про магнетизм “престижної речі”, – позбавляючи себе необхідності усвідомленого індивідуального вибору.

У сучасному світі інструментом “намагнічування” слугують мас-медіа, які “не тільки поширюють соціальні конвенції, а й посилюють їхній вплив на масову аудиторію” (С. Мелроуз).

Як повернути собі статус суб’єкта, як, відчуваючи “нездоланну” силу тяжіння, зберегти ту критичну дистанцію стосовно “намагніченого” соціального феномена, яка дає змогу здійснитися нашому реальному вибору? Яким чином заснувати простір “соціальної свободи” в ситуації “тотального магнетизму”?

Соціальний магнетизм багато в чому зумовлює моделі нашого існування та дії в сучасному світі, наш соціальний вибір. Чи здатні ми, в умовах “медіального суспільства”, виробити ефективні механізми самоорієнтації, здійснити наш індивідуальний і колективний вибір на основі власних критичних оцінок і незалежних суджень?

Передумовою такого здійснення (а отже, і передумовою соціальної свободи) слугує набуття об’ємного, “контекстного” бачення навколишньої реальності; незалежний, критичний погляд на її феномени. Погляд, здатний розрізняти…