Живопис кінця ХХ століття ніс сліди конструктивістських елементів у вигляді ліній, променів, що ділять простір картини на чіткі колірні фрагменти.
Фантазія, смак і бездоганна майстерність породили бажання постійно вдосконалювати власний стиль.
В останні сім років В. Кабаченко звернувся до світу більш реальних об’єктів. Фігури стали менш плоскими, набули об’єму та пластичності. Живописна тема багатьох робіт цього періоду присвячена міфології, життю та побуту українського козацтва (наприклад, сюжети з повісті М. В. Гоголя “Тарас Бульба”).
Поїздки на пленер повернули В. Кабаченка у світ пейзажу. Ці полотна є, ймовірно, одними з найкращих серед сучасних робіт, виконаних у класичній манері південно-російської школи.

Представлені роботи виконані в останні 2 роки і свідчать про безперервне розширення кругозору і тем художника.

Архів статті: http://archive.msio.com.ua/ru/vistavki/221–capriccio