Кому і навіщо в наш прагматичний час потрібні Ксюшині казки, весь цей “романтично-сентиментальний мотлох”? – Напевно, тому, що людей не може не підкуповувати наполегливе бажання казкарки поділитися з усіма своїм баченням прекрасного, бажання зробити своєрідне щеплення суспільству, ураженому пандемією знищення “червоних вітрил”.
Автор обирає художню мову, адекватну своїм задумам, – мову дитячого малюнка, примітиву. На наших очах розгортається захоплива гра матеріалами і техніками. Ксюша грає лініями, формами, кольором, фактурою, аплікаціями. Вона шукає себе в мистецтві. Від невеличких малюночків починає переходити до значних форматів, вивчає і розширює ізо-простір, дедалі ґрунтовніше заявляючи про себе. Як креативна особистість, Ксюша влаштовує свої персональні виставки, бере участь у колективних. А скільки сил вона віддала як член журі молодіжному мистецькому конкурсу 2008-2009 роках у Дніпропетровську, який з її легкої руки отримав казково-багатозначну назву “Молодильні яблука”.
Зараз у Ксюші Федорченко такий період життя, коли їй потрібно “людей подивитися і себе показати”.
Побажаємо їй удачі.
С.А.Бугулова, мистецтвознавець
членкиня
Національної Спілки художників України