10 березня 2017 року в Музеї сучасного мистецтва Одеси відкривається виставка Віктора Покиданця “БЛОК БОКС”

Уже кілька років Віктор створює свої твори у вигляді етикеток сірникових коробок різного розміру.

Чому сірникові коробки, а не марки, наприклад? Адже марки – теж широко розповсюджені наліпки і також створюються художниками. Марки занадто аристократичні. Сірники “ближче до народу”. Адже не дарма в СРСР філуменія (колекціонування сірникових етикеток, коробок та інших предметів, пов’язаних із сірниками) була одним із шести офіційно дозволених видів колекціонування, поряд із філателією, філокартією, екслібристикою, нумізматикою і боністикою.

Подібно до радянських сірникових етикеток, які були важливим засобом масової пропаганди і передавали особливу атмосферу “соціалістичного сьогодні”, картинки В. Покиданця дуже точно відображають реалії нашої дійсності.

Тонкий гумор, який демонструє автор, зокрема під час вибору назв, надає творам ще більшої глибини.

Точність концепції виставки підкреслює також вдало обрана її назва (не плутати з поняттям “блок пост”, так актуальним сьогодні). Досить згадати, що одним зі значень слова “блок” є “група кімнат, коридорів і службових приміщень”, а слова “бокс” – “ізольована палата для небезпечних хворих”. Словом, багато-багато палат.

Додаткової “чарівності” інтересу до сірникових етикеток додає легенда про радянську філуменію, наведена у Вікіпедії: “У російській мові спочатку вживалися слова філлуменія і філлуменістика. Наприкінці 1960-х років в одній із постанов Політбюро ЦК КПРС було вжито неписьменне “філумения” (з однією літерою л). Заперечувати написання, вжите в партійному документі, ніхто не наважився, але і приймати неписьменне написання більшість русистів також не захотіла. У результаті практично на десятиліття слово було вилучено з орфографічних та інших словників, що видавалися в СРСР. У середині 1970-х слово знову з’явилося в словниках, але вже в “редакції Політбюро” – філуменія”.