Проєкт ДОДОМУ

В перші дні війни я малював картини на емоціях, які переживав вперше. Це була пряма рефлексія, але через деякий час я трохи заспокоївся, і картини були вже просто на воєнну тему, тому я перестав малювати.

Через деякий час я поїхав в село, в якому  жив перші п’ять років свого життя. Я втік туди через страх, хотів сховатися, і тому відчуваю себе зараз маленькою дитиною. В такому стані робити щось серйозне та «доросле» здалося не доречним. 

Я почав переглядати свої старі іграшки та книжки. Вони були схожі на маленькі монументи, меморіали, які нагадують про події і травми з мого дитинства. Але відтепер особисті спогади також поєднуються з воєнним психозом в моїй голові: коли я висипав всі іграшки на землю, мені побачилася картинка розбомбленого Маріуполя з висоти.

Тому я вирішив робити такі іграшкові монументи. В дитинстві ти просто грався з солдатиками без повного усвідомлення цієї гри, а тепер це реальність і вона викликає зовсім не веселі емоції.

Після початку повномасштабного вторгнення, люди з великих міст почали втікати додому, в свої маленькі міста і села, до батьків. Місце де ти виріс завжди захистить, допоможе пережити все. Батьки і родичі це найважливіші люди в житті, тому вони дають відчуття спокою навіть в таких жахливих обставинах.

Митець Юрій Болса

Надчутливість, що пронизана екзистенційними переживаннями. Постійні психологічні коливання сублімуються сьогодні більше в об’єкти, інсталяції, ніж у живопис, як у 2016 року, коли відбувся перший великий проект Болси. Ці медіа поки що єдина форма комунікації художника із соціумом. Візуальне мистецтво та Болса, це не що інше, як сучасний український лубок родом із Червонограда. Сміливий наїв на межі фолу. Роботи Юри максимально щирі, в них простежуються часом подекуди сумні образи та привиди: його села, дитинства, страхів, війни, іграшок, кохання та злості.

Юра Болса чуйний художник — спостерігач, що безкомпромісно документує та проживає все те життя, у всій тій реальності, яку більшість людей намагається залишити десь осторонь, десь поза своєю видимістю, поза зоною комфорту. Ось, напевно, чому роботи Болси часто так сильно майже магічно привабливо-відштовхувальні. Це — некомфортне мистецтво. Це той прецедент у мистецтві, коли художник витягує клешнями з банки всі ті соціальні страхи та травми, які у суспільстві прийнято приховувати. Безумовно, таке мистецтво може здаватися і бути часто неприємним, іноді грубим, часом темним і навіть злим. Але при цьому всьому мистецтво Болси змушує глядача несвідомо рефлексувати, розуміти і бачити все те, про що в суспільстві некоректно запитувати, думати і говорити.

Куратор Roma Gromov