Кураторський проєкт Мирослава Кульчицького “Сценарії майбутнього”
08.10.2012 2024-03-13 14:20Кураторський проєкт Мирослава Кульчицького “Сценарії майбутнього”
Кураторський проєкт Мирослава Кульчицького “Сценарії майбутнього”
admin МСМО з 4 по 23 жовтня 2012 року представляє кураторський проєкт Мирослава Кульчицького “Сценарії майбутнього”.
Учасники проекту: Сергій Боголюбов, Марія Гончар, Ігор Гусєв, Дмитро Дульфан, Лариса Резун-Звездочетова, Мирослав Кульчицький & Сергій Коротун, Костянтин Малаховський, Зоя Сокол, Ната Трандафір).
Полотно сучасної реальності виткане з безлічі соціальних наративів, що засновують різноманітні “поля виборів”. У повсякденному житті ми постійно опиняємося в ситуаціях, коли справжня реальність подій для нас закрита, а та, що “відкрита”, – являє собою сукупність феноменів (політичних, маркетингових, культурних та інших), що конкурують між собою та “борються” за наші уподобання. Перед нами відкривається найширший спектр об’єктів (продуктів, товарів, послуг, політичних програм, громадських ініціатив тощо) – настільки широкий, наскільки це можливо в ситуативному контексті суспільства споживання (“глобального капіталізму”).
До здійснення вибору нас активно закликає реклама, що використовує найвитонченіші мобілізаційні технології та прийоми “обробки” потенційних “жертв”. Щодня, реалізуючи право номінального вибору, ми зіставляємо, порівнюємо і зважуємо аргументи “за” і “проти”. У результаті, ми віддаємо свою перевагу: купуємо, замовляємо, голосуємо, висловлюємо громадянський протест. Однак, віддавши її, ми неминуче стаємо випадковими об’єктами статистичної вибірки, рабами наративів, які номінально привласнені або підлягають привласненню, а реально – привласнюють (поглинають) нашу самість. Ми самі – об’єкти переваги, електоральні одиниці, вписані в політтехнологічні та маркетингові сценарії. Не ми вибираємо соціальні наративи – вони вибирають нас. Купивши той чи інший продукт у супермаркеті, замовивши ту чи іншу послугу, віддавши свій голос на чергових виборах, взявши участь у мітингу, хочемо того, чи ні; усвідомлюємо це, чи ні, ми вкотре стаємо частиною соціального наративу, в якому ми – тепер уже “матеріалізовані” електоральні одиниці, що наповнили його “корпус”.
А “де майбутнє”, якщо відштовхуватися від тези про наративну структуру соціальної реальності?
Частиною яких наративів стануть українські громадяни (одеська міська спільнота, зокрема) в наступному історичному інтервалі?
Які події сформують ці “наративи найближчого майбутнього”?
У яких “полях виборів” ми опинимося завтра, у які сценарії будемо “вписані”?
