Ця виставка запрошує глядачів зануритися в унікальний світ одеського відеоарту, охоплюючи періоди, коли відео як вид мистецтва ще не було повністю усвідомлене в Україні – від перших піратських відеороликів, телевізійних шоу, музичних кліпів та експериментальних короткометражних фільмів до останніх знакових робіт у цьому жанрі.

Відео, як один з найважливіших медіумів у мистецтві, з’явилося на Заході ще в 1950-х роках, але в Україні його бум почався лише на початку 90-х років. Інтерес до нього частково пояснювався розмовами про “смерть живопису”. В результаті перше десятиліття українського мистецтва в епоху незалежності пройшло під знаком медіа, і за ці десять років медіа-арт зробив величезний стрибок у розвитку.

Одеське мистецтво кінця 80-х – початку 90-х взагалі не розглядало відео як художній матеріал. Більшість одеських відеоробіт спочатку призначалися для презентації як частина інсталяції: працюючий (а в деяких випадках непрацюючий) монітор використовувався як метафора готового твору. Такий підхід до відео в Одесі (за рідкісними винятками) зберігався протягом усіх 90-х. Одеський відеоарт пережив свій розквіт у 1990-х, але на початку нульових фінансові труднощі та завершення “революційного” періоду у вітчизняній культурі призвели до тимчасової втрати інтересу до інновацій та нових технологій серед багатьох художників, які раніше працювали з відео. Однак після 2014 року відео знову стало важливою частиною практики багатьох художників.

Але навіть познайомившись з відео, українські художники все одно мислили “живописно”: їхній відеоарт, по суті, був тим же наративним, фігуративним мистецтвом, тільки створеним за допомогою об’єктива, а не пензля і полотна.

Однією з характерних рис мистецького процесу в Одесі є гостра полеміка між його учасниками, незважаючи на їхні естетичні розбіжності та часто опозиційні настрої. Ця дискусія, що триває десятиліттями, продовжує сприяти збагаченню мистецької сцени. Унікальність підходу одеських художників проявляється в тому, що відео розглядається не лише як самостійний продукт, а й як невід’ємна частина великих інсталяцій та тематичних кураторських виставок і фестивалів. З 2010 року Музей сучасного мистецтва Одеси активно займається архівуванням та музеєфікацією одеського відеоарту, який став важливою частиною культурної спадщини України.
Ця добірка демонструє як самоіронію в дусі постмодерністської ментальності, так і ліризм, занурення в себе та глибокі роздуми про мистецтво.

Куратор: Андрій Сігунцов

Співкураторка: Анна Мороховська

Учасники:

Анті Ґонна

Георгій Делієв

Мирослав Кульчицький та Вадим Чекорський

Надія Шошина

Микола Карабінович

Олександр Ройтбурд

Олександр Шевчук

Олексій Шмурак

Уте Кілтер

Віктор Маляренко

Юрій Лейдерман