У його малюнках і живописі завжди присутні два начала: удавана невигадливість, нерідко навіть підкреслена “буденність”, “прозаїчність” сюжетів і гостро схоплений ракурс побаченого. Саме ця справжня оригінальність бачення, щоразу в його творах, перетворювала все “звичайне” на “диво” мистецтва. Його спостережливість була відточена на запашних поетичністю полотнах французьких імпресіоністів. А, з іншого боку, супроводжувалася притаманною йому іронічністю, незмінним почуттям гумору, здатністю вловлювати несподіване, зближувати далеке.

У картонах і шматках фанери, викинутих обивателями за непотрібністю, Хрущ міг побачити ідеальну основу своїх майбутніх шедеврів. Вони настільки далекі від будь-яких академічних стандартів і форматів, що викликають у пам’яті, злегка змінені знамениті рядки Анни Ахматової:
Коли б ви знали, з якого сміття
Ростуть квіти, не відаючи сорому…

Це квіти і в буквальному сенсі, до написання яких так часто звертався художник, – троянди, іриси, кали… Причому характерно, що навіть такі “аристократи” саду, в характерно хрущовській манері занурені в колірні вібрації світлотіні, часто ніби “вплавлені” в довколишнє середовище, втрачають у своєму характері будь-яку від самого початку можливу помпезність або урочистість. І виглядають, “як кульбаба біля паркану”, захоплюючи красою невимушеності, простим і достеменним щастям зустрічі з сонцем.

Але з квітами, краще польовими, можна і загалом порівняти роботи Хруща. Незалежно від техніки і матеріалу вони викликають ефект “alla prima”, відчуття витонченості, чарівної легкості й артистизму.

Майстер гранично точної, ніби єдино можливої, виразної лінії. Не менш афористично звучать і його колористичні знахідки в натюрмортах, портретах, пейзажах, картинах на міфологічні сюжети.

Віра Савченко

На виставці представлені роботи Валентина Хруща з приватних колекцій, галерей і МСМО.

Архів статті: http://archive.msio.com.ua/ru/vistavki/213–18-2009-nt-art-lr-