Коротка інформація про доповідачів:

• Юлія Ваганова, 1977 р.н., з 2000 р. до 2008 р. була керівником “Центру Сучасного мистецтва” в Києві. Як організаторка виставок і кураторка виступала ініціаторкою численних міжнародних і національних виставкових проєктів (напр. “Howtodothings? – IntheMiddleofNowhere…” (Німеччина -Україна) 2006 р., проект/круглий стіл “Східна Європа після фінансування. У пошуках іншої дійної корови. (PostfundingEasternEurope. Trytofindanothercow”) (Україна – Німеччина – Швеція) 2006-2008 р.р.)
  
  Тема:
  Освітні програми. Їхнє значення та розвиток (аналіз досвіду ЦСМ).
  
  
• Михайло Рашковецький, 1954 р. н., Одеса
  Вивчав філологію та історію мистецтва в Одесі та Ленінграді. З 1982 р. по 1996 р. – співробітник Одеської художньої галереї, з 1993 р. по 1996 р. працював в асоціації “Нове мистецтво” (Одеса). З 1996 р. до 2000 р. керував Центром Сучасного мистецтва Сороса (Одеса). Художній критик і публіцист. З 2002 р. – директор музею історії євреїв в Одесі.
  
  Тема:
  Досвід ресоціалізації сучасного мистецтва в Одесі з 1990 року по наші дні.
  
  
• Крістіане Менніке (ChristianeMennicke) (керівник центру мистецтв “Кунстхаус Дрезден”, Німеччина)
  Народилася 1969 року в Гамбурзі, з квітня 2003 року керує міською галереєю сучасного мистецтва “Кунстхаус Дрезден”. Вивчала історію мистецтва, історію та філософію в Берліні, закінчила аспірантуру при коледжі Goldsmiths, Лондон за спеціальністю “Візуальні дослідження”.
  
  Тема:
  Включене спостереження: нотатки з Імперії.
  
  У своїй статті авторка хотіла б сконцентруватися на різних творчих стратегіях спостереження соціальних реалій нашого часу. Термін “участь” як такий зустрічається в різних трактуваннях. Термін “Включене спостереження” отримав свій розвиток у суспільній антропології для опису стратегії пошуку, що дає змогу дослідникові здобувати потаємні знання про поведінку та звичаї певної групи осіб у їхньому природному середовищі. У своєму виступі доповідачка пропонує термін “участь” як метафору до емоційної художньої реакції на дійсність. З іншого боку, доповідачка хотіла б продемонструвати відмінності в застосуванні, здавалося б, однакових методів у мистецтві та в суспільних науках: навіть неформальні інтерв’ю, безпосереднє спостереження або колективна історія чи біографія можуть бути інструментом творчого пошуку, мораль, пов’язана з цією діяльністю, створює той рівень поінформованості щодо різної якості участі, що радикально відрізняє від більшості підходів і самоосмислення в суспільних науках.
  
  
• Ліліан Фельман (LillianFellmann) (директор “Кунстхалле Люцерн”, Швейцарія)

  Кураторка та мистецтвознавиця. Серед етапів її професійної діяльності: Центр мистецтва і політики Віри Ліст, Нью-Йорк, виставкова зала “Білий простір” у Цюріху, проєкт “Ланд Граб” при ApexArt, Нью-Йорк 2007 р., а також проєкт готелю Київ у Братиславі, Словаччина 2008 р.
  
  Тема:
  Просто мистецтва недостатньо.

  Для того, щоб мистецтво було мистецтвом (як пропонується суспільними силами) – воно має випереджати власний розвиток.
  
  

• Маргарет Марковец (Margarete Markovec) та Антон Ледерер (Anton Lederer) (керівники мистецького салону <rotor> у Граці, Австрія)
  Із середини 90-х років робота цього тандему галеристів <rotor> дедалі більше і більше концентрувалася на мистецькому середовищі Центральної та Південно-Східної Європи.
  У результаті тривалої активної діяльності асоціації <rotor> було налагоджено систему тісних контактів художників, кураторів та організацій Південно-Східної Європи. Це мережа нещодавно створених у цьому регіоні інституцій, яка повністю відповідає стратегії <rotor >, мета якої – показати найактуальніші позиції мистецтва, з урахуванням величезних процесів трансформації, які переживає ця частина європейського континенту. Мета – налагодити зв’язки між тим, що відбувається в мистецтві в Австрії та в Південно-Східній Європі, а також дискусія щодо актуального розвитку в цій творчій галузі.
  
  
  Тема:
  Країна прав людини (LandofHumanRights)
  Художній аналіз і стратегії щодо ситуації з правами людини в Європі.
  Міжнародний довгостроковий проєкт пропонує різні критичні точки зору митців на реально існуючі умови щодо прав людини.
  
  

• Крістоф Таннерт (ChristophTannert), народився 1955 року в Лейпцигу, з 1976 р. живе в Берліні. З 1984 р. – відносно вільний критик-мистецтвознавець НДР, особливо для молодої, незалежної від офіційного мистецтва сцени у Східному Берліні, Лейпцигу та Дрездені. Після падіння Берлінської стіни Таннерт спочатку керує “Галереєю чотири” (“GalerieVier”), яка займалася молодими художниками з колишньої НДР. З 1991 року – керівник будинку художників “KünstlerhausBethanien” у Берліні та співзасновник Бранденбурзької Спілки художників Потсдама (! 993 р.), один із найактивніших організаторів виставок у Німеччині.

  
  Тема:
  Про роботу “Künstlerhaus” щодо узгодженості концепцій мистецтва та суттєвої частини суспільства у “сусідів”.