Програма «A Millennium Before Them, To Their Spirit» пропонує бачення майбутнього крізь нестабільність теперішнього: у відеороботах природа, пам’ять і тіло взаємодіють як носії архівів змін, втрат і надій. Художники фіксують катастрофу, що розгортається та створюють умови для переосмислення нашого ставлення до довкілля, історії та власного існування.

Представлені роботи вибудовують напругу між життям і розпадом, між органічним ростом і механічним руйнуванням. Проекція відео стає носієм нестабільності: нашаровані кадри демонструють спектральну матеріальність часу, де минуле й майбутнє сплітаються у невловиме теперішнє.

Художники працюють із природою як з архівом колоніальних, технологічних і біологічних втручань. Зелене більше не є просто зеленим, а вода — не просто водою: вони несуть у собі шари токсичної історії та тиску урбанізації.
Йдеться про катастрофу як про структуру — про те, що відбувається, коли розвиток перетворюється на саморуйнування.
Чи здатне мистецтво не лише фіксувати цю кризу, а й створювати умови для її переосмислення?

Анна Потьомкіна з Діаною Дерій та Крісом Войтиківим, One day I had sleeping sickness (2024)
Робота поєднує дві родинні історії: з одного боку — сад на дачі в Миколаєві, який продовжує плодоносити попри обстріли, з іншого — пам’ять про канібалізм у часи Голодомору. Анна досліджує, як пережите відлунює у тілі, хворобах і сексуальності, намагаючись вивести травму з драматичної площини у перформативну дію. 

Антон Саєнко, Beast (2022)

Тіло людини в дикій природі стає нагадуванням про первісну сутність, вразливість та прагнення до очищення й свободи. Саєнко показує фізичну присутність як спробу повернутися до коренів.

Художники фіксують крихкість неба над Україною до і під час вторгнення. Використовуючи архівні матеріали, вони перетворюють образ неба на носій страху, а звук радіочастоти 4625 підсилює відчуття загрози та постійної присутності катастрофи.

James Stephen Wright, Untitled (the future is in the archive) (2018)
Робота досліджує замкнутість думок і повторення як механізм побудови ідентичності в сучасному світі. Вона порушує питання, як невидимі ефекти прогресу впливають на наше фізичне й соціальне існування.

Katia Libkind, Performance Hero (2021)
Роздуми про межу між виконавцем і героєм. Через особистий досвід художниця запитує, коли перформанс перетворюється на справжнє переживання, і що означає бути чесним у мистецтві.

Nick Crowe та Ian Rawlinson, Explaining Urbanism to Wild Animals (2002)
Звук стає повідомленням про майбутнє: злиття індустріального шуму й пустельних ландшафтів перетворюється на застереження про екологічну руйнацію.

Дар’я Чечушкова, ghost dancing – within – a sorrow (2023)
Портрет людини, яка залишає місто і шукає забуття в лісі. Танок привидів стає метафорою неможливості повернення до минулого життя.

Дар’я Чечушкова, intermezzo. (2022)
Анімаційний есей про дистанційне переживання війни. Переплітаючи особисті та політичні пласти, художниця створює напружений простір пам’яті й уяви.

Ker Wallwork, Fungiculture (2021)
Фільм розповідає про архітектора, який відчуває себе частиною міста. Через трансформацію тіла в архітектуру авторка торкається тем нестабільності, природи та розширення ідентичності.

Abi Palmer, Slime Mother (2024)
Альтернативний світ, де слимаки шануються як святі істоти. Через іронію й еротику слимачої тілесності Палмер пропонує переосмислити іншість як прояв сили та стійкості.

David Sherry, Performance Actions (2021)
Абсурдні ритуали у звичайному просторі оголюють межі між природним і штучним, перетворюючи побут у розтягнуту гру тілесності та абсурду.

Митці торкаються тем болю, пам’яті, катастрофи і відновлення — не у прямолінійній формі, а через складні візуальні наративи, що поєднують особисте і колективне. Відео роботи демонструють, як межі між тілом і ландшафтом, природою і технологією, минулим і майбутнім стають дедалі розмитішими. Художники використовують нестабільність відео як метафору часу, що одночасно розкладається і перероджується. Важливо й те, що програма не замикається на констатації катастрофи, а натомість шукає нові способи мислення про екологію, пам’ять і взаємодію з довкіллям.

«A Millennium Before Them, To Their Spirit» реалізовано за підтримки програми Support for Cultural Activity in Ukraine with UK Involvement від British Council.