Публічна програма до виставки “(не)означені”:

09.11 – сб – 19:00

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського) 5

Відкриття виставки

____________________________

10.11 – пт – 16:00

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського), 5

Огляд виставки з художником Нікітою Каданом і кураторками Софією Дяк та Олександрою Тряновою

____________________________

16.11 – пт – 18:30

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського), 5

Проти форми: композиція, засоби і сексуальне насильство у роботі Бруно Шульца і Нікіти Кадана

Лекція Джессіки Зиховіч

У центрі уваги лекторки перебуватиме аналіз способів, якими наративи жертва/герой, вуаєризм, і дефіцит товарів/ринків та/або мовчання змінюють інтерпретації ґендерного насильства, особливо під час погромів. Твори Нікіти Кадана в експозиції проекту “(не)означені”  спонукають глядачів переоцінити це мовчання. Лекторка розвине ці образи Кадана та пов’яже розмову про них із внутрішніми та зовнішніми аспектами історії життя і творчості Бруно Шульца – з його малюнками й текстами про феноменологію, а також дебатами, які точаться навколо Шульца як митця на перетині декількох національних наративів. Водночас контекст Галичини, де вперше з’явилося поняття «мазохізму», буде розглянуто як приклад “банальності зла” у центрі економіки емоцій, яка продовжує спонукати сексуальне насильство усюди: через трансформування у “невидиму” ієрархію влади, офіційну риторику держави та інші механізми дисциплінування і контролю над людським тілом.

Джессіка Зиховіч, антропологиня, критикиня і перекладачка. Досліджує питання ґендеру, історичної травми, прав людини й тілесності у транснаціональних контекстах. Авторка книжки “Основа: мистецтво, активізм і фемінізм в Україні у 2004–2014” (вийде у видавництві Університету Торонто). Засновниця неприбуткової освітньої ініціативи smART (smartkiev.com), дописувачка до видання “Atlantika Collective” (atlantika-collective.com). Працює в Університеті Альберти в Канаді.

____________________________

17.11 – сб – 16:00

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського), 5

Огляд виставки з Джессікою Зиховіч

____________________________

23.11 – пт – 18.30

Одеська обласна універсальна наукова бібліотека імені М.С. Грушевського  

вул. Троїцька, 49/51

Звичайні люди і надзвичайне зло: поведінка місцевого неєврейського населення під час Голокосту в окупованій Україні
Лекція Андрія Усача

Під час лекції буде здійснено спробу презентувати історію Голокосту в окупованій Україні через призму життєвих траєкторій представників місцевого неєврейського населення – тих, кого традиційно прийнято іменувати винуватцями, рятівниками або спостерігачами. Чи справедлива така класифікація? Лектор продемонструє більш широкий діапазон можливих поведінкових моделей та їх комбінацій в умовах екстремального насильства, ілюструючи їх історіями конкретних людей, реконструйованими за допомогою документів з архівів колишніх радянських спецслужб, усноісторичних спогадів та інших джерел.

Андрій Усач, історик, навчається на докторській програмі з історії Українського католицького університету у Львові, науковий співробітник Меморіального музею “Територія терору”, працює над дисертаційним дослідженням “Місцева колаборація та Голокост в окупованій Україні: Барська округа, 1941-1944 рр.”.
____________________________

24.11 – сб –16:00

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського), 5

Огляд виставки “(не)означені” з Андрієм Усачем

____________________________

30.11 – пт – 19:00

“Термінал-42”, вул. Рішельєвська, 33

Життя навколо окупації: досвід Одеси

Розмова Олександра Бабича та Артема Філіпенко. Модераторка: Оксана Довгополова

Виживання під час окупації не може не стати випробуванням, про яке згодом ніхто не воліє згадувати. Один із колишніх російських дисидентів назвав Одесу містом-колаборантом. Чи це так? А що таке колаборація? Чи насправді одесити проковтнули винищення своїх єврейських сусідів та жили весело «за румунів»? Що таке опір та партизанський рух в окупованому місті та яка ціна останнього? Яку ціну заплатила Одеса за «веселе» життя «під румунами»? У який спосіб ми воліємо про все це згадувати? Або не згадувати? Розмова про дещо невидиме в історії Одеси за участі історика Олександра Бабича (який понад 20 років відкриває ці пласти минулого буквально та метафорично – з міношукачем та в архіві) та історика-політолога Артема Філіпенка (який ті ж самі 20 років спостерігає та аналізує взаємні віддзеркалення минулого та сучасності в регіоні Південь України – Молдова – Румунія).   

Олександр Бабич – історик, письменник, автор краєзнавчого проекту “Тудой-Сюдой”.

Артем Філіпенко – історик та політолог., директор інформагентства “Контекст-Причорномор’я”.

____________________________

01.12 – сб – 16:00

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського), 5

 Реенактмент у сучасному мистецтві як метод протидії колективній травмі

Лекція Олександри Трянової

Реенактмент як міждисциплінарний художній метод в сучасному мистецтві створює можливості для прямої взаємодії сьогодення та минулого. Базуючись на архівних, антропологічних та етнографічних дослідженнях, сучасне мистецтво здійснює в такий спосіб ревізію загальноприйнятих тлумачень історії та пропонує альтернативні сценарії. Художній реенактмент як інструмент роботи з пам’яттю та культурною трансмісією звертається до спектра питань щодо здатності сьогодення встановити й осмислити факти, ролі свідка, приватної та колективної пам’яті. Саме у такий спосіб реенактмент сприяє переосмисленню травматичних подій минулого. Лекція запропонує огляд та аналіз найцікавіших прикладів реенактменту в сучасному мистецтві, від 90-х років і до сьогодні.

Олександра Трянова – кураторка, дослідниця, учасниця команди 5-ої Одеської бієнале сучасного мистецтва, в рамках бієнале розпочала довготривалу програму “Заміські практики”. У сфері дослідницьких інтересів – інституційна критика, східноєвропейське концептуальне мистецтво, ґендер, травматична пам’ять. У 2018 році – кураторка Музею сучасного мистецтва Одеси. Учасниця цьогорічної програми Кураторська Платформа від  PinchukArtCentre

____________________________

07.12 – пт – 18:30

Impact Hub Odessa, зал Seattle (третій поверх),  вул. Грецька, 1

І “чуже” свідчення стає “твоїм” спогадом: як через перекладну прозу українська література опановує письмо про травму, 2014–2018

Лекція Ганни Улюри

Перекладна література природно свідчить про запити і потреби нашої. Те, чого ми не знаходимо в оригінальній прозі, беремося шукати в перекладній, яка достатньо інша, щоби бути цікавою, але не настільки чужа, щоби шокувати. Сьогодні все частіше говорять про бум перекладної прози в Україні. Що саме перекладають і чому – питання комплексне. Але посилену увагу до прози про травму, поствоєнний і воєнний стан суспільства, книжки про сильні  соціальні потрясіння і приватні історії на їхньому тлі – в чіткому пріоритеті. Від Майдану й від початку війни на Сході України перекладна проза про Балканські війни, наприклад, чи про об’єднання Німеччини стає чимось на кшталт етичного протоколу для українських авторів (і читачів – що зрештою важливіше). Це видно і з оригінальних текстів українських прозаїків: вони щедро посилаються на своїх колег. Все це – дуже тонкий і не суто літературний механізм. Біографічна людина (український автор), будучи Учасником чи Сучасником травматичних подій, залучає авторитет чужого досвіду (переклад – агент досвіду тут) і так опановує позицію Свідка і почасти Нащадка. Про це і йтиметься в запропонованій розмові. Як можна стати Нащадком, будучи Учасником подій? – Література може майже все.

Ганна Улюра – літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня. Викладає в Школі журналістики УКУ, співпрацює з виданнями Лівий берег, Збруч,
Опініон т.і.

____________________________

08.12 – сб – 16:00

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського) 5

Картини миру і підписи війни (реж. Харун Фарокі, Німеччина, 1988)

Показ фільму

У 1944 році, під час одного з бомбардувальних польотів, американські військові відзняли німецькі промислові об’єкти на території окупованої Польщі. Лише кілька десятиліть згодом аналіз фото показав, що на них також є бараки концтабору Аушвіц – місце-символ перетворення ідеології у злочинне пекельне жахіття. Для художника Харуна Фарокі історія зйомок і згодом розуміння та усвідомлення зображеного стала імпульсом до розмови про зв’язки між війною, насиллям, конфліктом та фотографією, про сприйняття та зміну розуміння зображеного, про те, як і коли ми хочемо та готові бачити й усвідомлювати побачене. Роздуми художника показують залежності нашого бачення та сприйняття, в тому числі від технологій. Фотографія проявляється як амбівалентне медіа, у якому її очікувана об’єктивність є змінною та залежною, інструментом для маніпуляцій, але також як відкрита можливість до інтерпретацій. Прем’єра “Картин миру та підписів війни” відбулась у 1988 році. Фільм є одним із найбільш знаних та важливих у творчості Харуна Фарокі.    

Мова – англійська, субтитри – українські.

вік: 18+

Партнер показу Harun Farocki Film Production

____________________________

14.12 – пт – 18:30

Impact Hub Odessa, зал Helsinki (3 поверх), вул. Грецька, 1

“Топографія пам’яті” Мартіна Поллака: чому історію легше збагнути з перспективи окремих досвідів?  

Розмова з Олесею Яремчук та  Христиною Назаркевич

Модераторка: Оксана Довгополова

Книжки Мартіна Поллака вже добре знайомі українському читачеві, який не боїться зазирати у простори пам’яті, що зазвичай залишаються десь у тіні. У 2018 році у видавництві “Човен” вийшов  переклад нової книжки есеїв Мартіна Поллака “Топографія пам’яті”. Австрійський автор намагається збагнути, яку відповідальність несе перед людьми, що були знищені під час жахливої війни, подекуди від рук його власного батька, офіцера СС. Прокреслювання топографії пам’яті поза відчуттям провини, але з усвідомленням відповідальності ― лейтмотив роздумів Поллака.

Христина Назаркевич – українська перекладачка й дослідниця. Доцентка кафедри німецької філології в Львівському університеті імені Івана Франка. У її перекладах українською з’явилися книжки “Історія Австрії” Еріха Цьольнера (Львів: Літопис, 2001, у співавторстві), “Росія як поліетнічна імперія” Андреаса Каппелера (Львів: Видавництво Українського Католицького університету, 2005), “Сміх крізь сльози. Історія єврейського театру в Східній Галичині” Доріс Карнер (Львів: Класика, 2008), “Зникомі європейці” Карла-Маркуса Ґауса (Київ: Темпора, 2016).

Олеся Яремчук – головна редакторка видавництва “Човен”, авторка книжки “Наші Інші. Історії українського різноманіття”. Працює над дисертацією “Подорожня антропологія в літературних репортажах Йозефа Рота”. Навчалася і стажувалася в Гамбурзі, Мюнхені, Відні. Пише для газети “День”, журналу “New Eastern Europe”, онлайн-видань “Літакцент” і “The Ukrainians”. Спеціалізується на темах культурних і національних ідентичностей, пограниччя.

Видавництво “Човен” ― видавництво репортажної та документальної літератури. Засноване 2017 року з ініціативи ГО “Львівський медіафорум”. Книжки “Човна” розповідають про світ, відкривають читацтву розмаїті культури, краї та історії, зокрема й українські — з нових перспектив. З травня 2017 року в українському перекладі з’явились книжки “Собакоїди та інші люди” Карла-Маркуса Ґауса, “Єгипет: харам, халяль” Пьотра Ібрагіма Кальваса, “Тост за предків” Войцеха Ґурецького та “Топографія пам’яті” Мартіна Поллака.  

____________________________

15.12 – сб – 16:00

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського) 5

Огляд виставки з Юрієм Лейдерманом

____________________________

16.12 – нд – 17:00

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського), 5

Твори,  які (не) змінюють уявлення про минуле

Завершальна розмова з Нікітою Каданом та Юрієм Лейдерманом. Модераторка: Оксана Довгополова

Нікіта Кадан – художник, член групи художників Р.Е.П. та кураторського й активістського об’єднання Худрада. Його роботи є в колекціях PinakothekderModerne (Мюнхен), M HKA (Музей сучасного мистецтва, Антверпен), mumok (Музей сучасного мистецтва Фундації Людвіга, Відень), Національного художнього музею України (Київ) та ін. Учасник 56 Венеційської та 14 Стамбульської бієнале, бієнале “Київська школа”, Україна.

Юрій Лейдерман – художник, письменник. Народився в Одесі. У 80-90-х роках жив у Москві, був частиною середовища так званого “московського концептуалізму.” Учасник численних персональних та групових виставок сучасного мистецтва. Лауреат літературної премії ім. Андрея Белого (2005). Живе у Берліні.

____________________________

Куратори програми

Оксана Довгополова, професорка кафедри філософії та методології пізнання Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, докторка філософських наук, наукова співробітниця Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр”, кураторка роботи Центру неформальної освіти HubsofHistory, шо концентрує свою увагу на проблемах примирення суспільства в контексті історичної пам’яті. Сфера наукових інтересів – способи опрацювання складного минулого, міська міфологія, зокрема міфологія Одеси ззовні та зсередини. Була співорганізатором публічних проектів, спрямованих на питання пам’яті вимушених переселенців, примирення пам’ятей та опрацювання травматичних моментів пам’яті.

Софія Дяк – історик, директорка Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові, дослідницької інституції, яка втілює проекти публічної та цифрової історії. Коло дослідницьких інтересів включає повоєнну історію міст покордоння після радикальної зміни мешканців, спадщину і містопланування у соціалістичних містах. Ще один напрямок – це публічна історія та сучасні осмислення минулого, особливо у питаннях осмислення спадків і спадщини ХХ століття. Кураторка виставок та публічних проектів, у тому числі меморіалу “Простір Синагог” у Львові.

Організатори:

Музей сучасного мистецтва Одеси

Центр міської історії (Львів)

Hubs of History  (Одеса)

Місця проведення публічної програми:

Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Леонтовича (Белінського) 5

Impact Hub Odessa, зал Seattle та зал Helsinki (третій поверх), вул. Грецька, 1

“Термінал-42”, вул. Рішельєвська 33

Одеська обласна універсальна наукова бібліотека імені М.С. Грушевського  

вул. Троїцька, 49/51