Презентація проєкту відбуватиметься на виставкових майданчиках одеських музеїв і галерей, а також в альтернативних просторах.
У програмі проєкту передбачається проведення конференцій, круглих столів, панельних дискусій, освітньої програми.
Куратор основного проекту Одеської бієнале-2015 – Михайло Рашковецький.

Інформацію про Одеську бієнале можна отримати тут: http://odesa-biennale.org.ua/ua.html 

Заявки на участь приймаються до 31 грудня 2016 року.

Пропозиції щодо участі в проекті приймаються на адресу: msio2008@rambler.ru .

У заявці просимо вказати:

– CV та контакти: e-mail, телефон, веб-сайт (якщо є);
– короткий опис пропонованих робіт або проектів;
– фотографії робіт (або ескізи робіт) у форматі jpg із зазначенням назви, розміру, техніки та року створення (для готових робіт) у назві файлу;
– якщо необхідно представити відео (відео-документацію), просимо викладати матеріали на відео-хостинг і надсилати посилання на матеріал або плейлист.

Зона турбулентності

Через півстоліття після “Футурошоку” Елвіна Тоффлера видатні менеджери з продажу виявили, що ми опинилися в турбулентному потоці V.U.C.A. – нестабільності, невизначеності, складності та двозначності.
Неважко помітити, що ситуації турбулентності суть періодичні фази в стані людської культури. І виникають вони в результаті самої культурної діяльності. Так, ейдос визначеності й досконалості в епоху Відродження змінюється турбулентними вихорами Бароко. Але якщо раніше “турбулентність” у культурі визначалася як “кризові” або “перехідні” періоди, зі своїми просторово-часовими межами, то тепер стан турбулентності претендує на безмежність. Давнє прокляття “Щоб ти жив в епоху змін!” втрачає свій сенс, бо інших епох, епох стабільності, сучасною культурою не передбачено, а “вихід” із зони турбулентності мислиться лише у формі катастрофи, що завершує людське існування в цілому. Єдність і протистояння приватного і загального вступають у найнебезпечнішу фазу ризику. Терміново потрібні радикальні засоби проєктного моделювання в умовах перманентних змін, що прискорюються в геометричній прогресії.
Одним із таких засобів було мистецтво, для якого робота із загальними взаємозв’язками, зокрема, динамічними, в усі часи була повсякденним завданням. У зоні турбулентності значення цієї функції наближається до нескінченності.

Ми знову і знову закликаємо вдивлятися в суть соціальних проблем за допомогою специфічної та універсальної оптики мистецтва.
Ми існуємо на рубежі, де герметичність аудиторії сучасного мистецтва, породження постіндустріального суспільства, стає нестерпною.
Одеська бієнале сучасного мистецтва вкотре ставить перед художниками проблему глобального характеру, що, на думку багатьох авторитетних спеціалістів, є однією з ознак провінційності чи маргінальності.
Однак в епохи фундаментальних криз, і тим паче – кризи фундаментальності – вірні начерки прийдешнього нерідко виникали на полях канонічних текстів, на кордонах, що плавляться у вогні інновацій.

Архів статті: http://archive.msio.com.ua/ru/home/34-afisha/529-odessa-v-biennale-of-contemporary-art