Море тепле та яскраве, спокійне та легке. Така ж Одеса – затишна та урочиста, камерна та строката. І, звісно, одесити. Такі ж, як Море та Місто. Ця тема цікавить художницю досить давно (наскільки це можливо за її віку). Тому дуже органічно виглядають поруч із новими роботами маловідомі картини, датовані кінцем 90-х – початком 2000-х. Тішить, що сучасні світліші. Цього не вистачало більш ранніх творів і, мабуть, автору самої. Прекрасна техніка. Так і хочеться написати – «класична одеська». Ідеально підходить до вибраних тем. Сюжети зовні прості. Жодних спроб знайти мейн-стрімівську проблематику. Це не від незнання. Просто, поруч із вічними проблемами та почуттями не залишається місця…
Серед назв цієї виставки обговорювалося інше – «Морепродукти». І, хоча, це порівняння може здатися образливим, але воно відображає суть процесів у майже Тарковсько-Лемівській системі «Море-Місто-Люди». Тільки з боку, вдивляючись «… на Морі і назад…», видно, наскільки ми взаємопов’язані.
Твори Ольги завжди нагадують про це. А зібрані разом на одній виставці переконують беззастережно.

Архів статті: http://archive.msio.com.ua/ru/home/34-afisha/374-view-of-the-sea