Автор досліджує, наскільки далеко простягається наша віра в кінематографічну умовність. Він трансформує стереотипи, притаманні локальним медійним контекстам, і включає їх в інтелектуальну гру, вибудувану за власними правилами, конструюючи якісно нові твори з уже існуючих. Це провокування “детективної” ситуації для пошуку глядачем прихованих смислових домінант через комп’ютерне опрацювання кадрів із фільму та розміщення їх у потрібному порядку; “нашаровування” фрагментів із двох кінофільмів для виявлення “ступеня умовності” репродукованого епізоду; змішання “високої” культури з “низькою”, наприклад, завдяки супроводу поданих поза контекстом відеофрагментів із попсовими саундтреками. Парадоксальний синтез фрагментів мас-медійної реальності та смислові повороти, спровоковані художником, надають глядачеві можливість вільно інтерпретувати побачене.
Новий етап творчості М. Кульчицького характеризується збільшенням його інтересу до соціальних процесів в Україні, їхніх больових точок: тотальної корупції, культурної нетерпимості, театральності політики, бідності тощо.
Особливий інтерес, поряд із банальними “вправами” на тему корупції, що вже стали банальними, становить тема соціальної безвідповідальності, яку автор розробляє останні 2 роки. Саме вона є наслідком відсутності в нашій країні громадянського суспільства і першопричиною нереальності позитивних трансформацій.

Загалом, як нам здається, представлена виставка досить повно ілюструє творчість глибокого і не по-одеськи серйозного сучасного художника.

Архів статті: http://archive.msio.com.ua/ru/home/34-afisha/364-left-and-right-of-text