Перша в Україні посмертна виставка Стаса Волязловського “STAS і вся ця вищезгадана плутанина з сьогоднішнім арт-ринком і мистецтвом загалом” відкриється в Музеї сучасного мистецтва Одеси 3 листопада о 18:00.

Стас Волязловський (1971-2018) – один із найсамобутніших художників в українському сучасному мистецтві. Його творчість – це гостросоціальний стьоб, провокативний і часто абсурдний. У своїх роботах художник висміював побутовий кітч і викривав публічних персон, наочно демонструючи, чим живе країна.

Сам Волязловський визначав свій стиль як “шансон-арт” і працював у різних медіа: займався керамікою, графікою, фотографією, відео-артом, створював колажі та інсталяції. Останніми роками Стас найчастіше звертався до текстилю – малював кульковою ручкою і чаєм на старих простирадлах, називаючи ці твори “ганчірками”.

Стас Волязловський був учасником гурту “Р.Е.П.” і клубу відеоарту “Тотем”. Виставлявся у Великій Британії, Франції, Бельгії, Німеччині, Польщі, Швеції, Литві, США та Росії. Також Волязловський щільно співпрацював з легендарним дніпропетровським журналом “НАШ”. У 2009 році Волязловський взяв участь в основній програмі ІІІ Московської бієнале, а роком пізніше отримав одну з найпрестижніших нагород сучасного мистецтва – премію імені Казимира Малевича.

Оскільки Волязловського спочатку представляла московська галерея Ріджина, багато його робіт перебувають у російських приватних зібраннях, і, тим не менш, завдяки ініціативі МСМО, спільним зусиллям сім’ї та колег Волязловського, допомозі українських галеристів і польських музейних зібрань виставка “STAS і вся ця вищезгадана плутанина з сьогоднішнім арт-ринком і мистецтвом загалом” стала можливою.

“STAS і вся ця вищезгадана плутанина з сьогоднішнім арт-ринком і мистецтвом загалом” – це перша виставка робіт Волязловського в Україні після смерті художника на початку цього року.

Волязловський народився і жив у Херсоні, вбираючи і пропускаючи через себе південну провінційну культуру. Роботи Волязловського наповнені провокативним стьобом і соціальною емансипацією, сумішшю маргінальних і медіа-образів. Він показував гротеск повсякденності, кітч сучасної культури і убогість політики.

Свій стиль він визначав як “Шансон-арт”, але тим не менш фактично не звертався до “зеківської” атрибутики, стверджуючи, що “тюремне мистецтво” йому не близьке, оскільки там немає свободи творчості, а лише сувора традиція.

Волязловський малював на старих простирадлах і ганчірках, робив колажі та стилізовані стінгазети, інсталяції та відео. Орієнтирами для художника були ар брют, наївне мистецтво і лубок – вид народної творчості, що став основою для психоделічних “коміксів” автора.

Волязловського спочатку представляла московська галерея Ріджина (там же було організовано першу посмертну виставку художника), і багато його робіт перебувають у російських приватних зібраннях, але завдяки спільним зусиллям сім’ї та колег Волязловського, допомозі українських галеристів і польських музейних зібрань виставка в МСМО стала можливою.

Це спроба переосмислити творчість художника, розповівши про розвиток його творчої практики та інституційні перипетії, з якими він зіткнувся.

18+

Архів статті: http://archive.msio.com.ua/ru/home/34-afisha/553-stas-18plus