Музей сучасного мистецтва Одеси з 7 липня по 7 серпня 2014 р. представляє дослідницький проект “Одеські хлопчики. Початок”.

Відправною точкою для одеського концептуалізму прийнято вважати 1982 рік. Адже саме тоді відбулася легендарна зустріч Леоніда Войцехова з Сергієм Ануфрієвим, який незабаром “підтягнув” за собою Юрія Лейдермана, Ігоря Чацкіна, “Перців” та інших. Саме того року почалося формування “концептуалістської групи”, було здійснено перший виток намотування, за яким послідували наступні витки – і, в результаті, “намоталися” всі, кого ми сьогодні зараховуємо до кола одеських концептуалістів. Саме того року в Одесі та Москві відбулися знакові акції Володимира Наумця із залученням Сергія Ануфрієва, який тільки починав тоді свій творчий шлях.

Водночас у спогадах безпосередніх учасників тих подій ми виявляємо численні згадки про період, що передує 82-му року. Про нереалізовані або загублені роботи Войцехова 70-х, про “кретинічний реалізм” Володимира Федорова (майбутнього Федота) та Олексія Коцієвського, творчість Володимира Сальникова та Андрія Маринюка кінця 70-х – початку 80-х…
Ми вирішили звернутися до цього цікавого і практично невідомого широкому загалу етапу в розвитку одеського мистецтва – етапу спонтанних, “неусвідомлених” пошуків нової художньої мови, виразних форм і творчих підходів. Етапу, коли новоявлені “одеські хлопчики”, які ще не вважали себе художниками, давали собі волю експериментувати і винаходити, не знаючи обмежень.

Творчість була частиною їхнього стилю життя, і свої роботи вони розглядали не стільки як “витвори мистецтва”, скільки як атрибути цього стилю, свого роду “пароль для своїх”. Вони вільно творили в умовах культурної ізоляції, постійного тиску з боку навколишнього монолітного Радянського Світу. Світу, який унеможливлював обмін зі світом “зовнішнім”, але водночас – спонукав до вироблення власних засобів інтелектуального виживання у ворожому оточенні. Далека від соціального пафосу, по-одеськи вітальна й іронічна, неохайна й дитяча, замішана на одеському фольклорі, їхня творчість підготувала підґрунтя для виникнення й становлення мистецького явища, яке ми сьогодні визначаємо як “одеський концептуалізм”.
Ми звертаємося до початку, до витоків цього явища, до протоконцептуалізму, залишаючи за дужками риторичне запитання: хто ж усе-таки придумав цей “одеський концептуалізм”?

Архів статті: http://archive.msio.com.ua/ru/home/34-afisha/500-odessa-boys-beginning