Не часто в Одесі відбуваються великі виставки сучасних одеських (а назвати Івана киянином наша одеська гордість не дозволяє) фото- і медіахудожників.

Обрана автором назва може ввести в оману глядача, який прийшов відпочити в сяйві гламуру. Так, ці роботи красиві і не стосуються настільки улюбленої багатьма “соціальної тематики”, але в них видно інтелект, захоплений моделюванням і аналізом різних непростих прикордонних ситуацій. Біль і задоволення, страшне і вабить, поверхневе і істинне, вільне і герметичне – всі ці (досить стандартні) продукти нашої свідомості матеріалізовані автором. Багато ситуацій навмисно еротичні й епатажні, що також не ново. Але працює!